Churches

The Hoshiv cloisters

Історичні стильові особливості, архітектоніка внутрішнього храмового простору й вочевидь побажання замовників зумовили художньо-пластичне вирішення храму Гошівського монастиря. Монументалісти добре вписалися у загальну пластичну схему збудованої в класицистичному стилі з елементами пізнього бароко будівлі. Молоді митці Ігор Леськів, Сергій Булко, Євген Хрущик та керівник групи Ігор Орищак оправдано бажаючи органічно доповнити загальний стильовий вираз історичної будівлі звернулись до традицій монументального мистецтва Львова періоду 30-х років кінця XVIII століття. Саме у той період у Львові набуло розквіту привнесене з Італії а згодом Австрії, Угорщини, Моравії та Чехії барокове церковне настінне малярство, прояви якого мали місце не лише в католицьких костелах а й в окремих греко-католицьких храмах Галичини.

Зокрема у Львові збереглося кілька високомистецьких фрескових ансамблів (щоправда з часом подекуди перемальованих та поновлених) у церкві Михаїла (колишній костел кармелітів), який оздоблював болонський художник Джузеппе Карло Педретті та його учень і помічник Бенедикт Мазуркевич. Невдовзі під керівництвом Б.Мазуркевича місцеві малярі Р.Бартницький, Й.Сорочинський та П.Волинський у аналогічному стилі протягом 1738 1740 рр. розписали львівський бернардинський костел (тепер церква Андрія). Після 1740-х років закладені Д.Педретті та Б.Мазуркевичем традиції монументального малярства, після навчання в Римі, продовжив Станіслав Строїнський. Разом із своїми учнями С.Строїнський розписав львівські костели монастиря Кларисок (тепер музей Пінзеля), Св.Мартина, катедральний костел а також костели в Христинополі, Наварії, Годовиці, Тернополі, Перемишлі. Спільним для розписів згаданих храмів, особливо створених С.Строїнським Було звернення до ілюзіоністичних мотивів “квадратуристів”, до їх багатої архітектурної та орнаментальної декорації.

Властиво у традиціях львівської школи ілюзіоністів вибудували загальну концепцію оздоблення Гошівського храму й художники дрогобицького об'єднання. В руслі формотворчих принципів “квадратуристів”, неперевершених майстрів архітектурної та орнаментальної декорації, на вертикалях стін, підпорах та склепіннях підпружних арок митці розмістили ряд ґрунтовно продуманих канонічно узгоджених великомасштабних Новозавітних сцен. Емоційною піднесеністю, різнобарвним тріумфуючим забарвленням наповнені розміщені вгорі на стінах, поміж прорізами чотирьох вікон овальної в плані головної нави храму, композиції “Різдво Богородиці” (південна стіна), “Різдво Христове” (північна стіна).

Тріумфуюча піднесеність властива сповненій безмежною глибиною ефіра та божественного світла сцені “Преображення Господнього”, розміщеній в плафоні склепіння презбітерія.

В аналогічному руслі вирішено центральну композицію еліпсоподібного плафона головної нави. Глибина нематеріалізованого простору, заповненого золотосяйним світлом, у мареві якого проглядаються пломеніючі шестикрилі серафими, творить стафаж овального сегмента. В сегменті величаво на хмарах возсідають Бог Отець, Бог Син, поміж яких в образі білого голуба видніється Святий Дух. Розміщена у центрі плафона “Новозавітна Трійця” за художньо-пластичним та образно-емоційним наповненням є чи не найдовершенішою композицією створеного стінописного ансамблю. Вцілому в плафоні підкупольного простору найвиразніше проявились принципи пізньобарокової ілюзіоністичної декорації з проривом площини склепіння у безмежний простір.

Розписи храму Гошівського монастиря стали важливим етапом у творчому формуванні та професійному самоутвердженні дрогобицької групи молодих монументалістів.